1. Новини
  2. / В регіонах
Микола Макарук: Відчуваю, що мій досвід послужить громаді

Микола Макарук: Відчуваю, що мій досвід послужить громаді

25 квітня 2017, 18:34 В регіонах Роздрукувати

Миколу Макарука на рідній Ратнівщині знають. Він тут народився, виріс, довгі роки працює. Відчуває, що його досвід може послужити громаді та принести користь рідній землі. Між зелених лісів та чистих озер волинського Полісся минуло дитинство Миколи Михайловича. Виховувався у бідній селянській родині. Сім’я жила у невеличкому селі Березники Ратнівського району. Заробляли господаркою: що посіяли, те й пожали. Як годиться для сільських волинських родин, сім’я була багатодітною: Микола був п’ятим, одним із найменших серед братів та сестричок.

 

НА СЕЛІ ЧУЖИХ НЕМАЄ, УСІ – НАЧЕ СІМ’Я

«Батько часто був на заробітках, мав сезонну роботу. А матір нас виховувала. Коли ми підросли, тато пішов у будівельники», – пригадує Микола Михайлович.

Ази грамоти Микола Макарук опановував у школі села Оріхово. А далі обрав професію, близьку до душі й корисну на селі – ветеринара. Тоді цей фах більше цінували, адже господарства були великі. У 1976 році вступив до зооветеринарного технікуму в Рожищі, згодом навчався в інституті у Львові на заочному відділенні за цією ж спеціальністю.

«Чотири роки працював за фахом. Ці часи згадую як найкращі. Міг сповна себе реалізувати як спеціаліст, застосувати знання, які отримав у технікумі. Моя душа до ветеринарії небайдужа. Цікавлюся новинками, життям галузі. І нині, коли читаю, що в бюджеті не заклали достатньо кош­тів на фінансування цієї сфери, то стає дуже неприємно».

Любов до землі у нього зберег­лася. Разом із дружиною у селі Річиця, де проживають уже 27 років, тримають господарство. Є город та навіть корова. Одне слово, клопотів вистачає, але дають раду. Микола Макарук каже: попри те, що робота на землі важка, на полі він відпочиває душею. А якщо потрібна допомога – сусіди виручають. Адже, зазначає Микола Михайлович, у селі всі – наче одна велика родина.

«Важко, але встигаємо. Дві донечки дорослі й уже живуть самостійно. Але у селі немає чужих. Хай кого попрошу – завжди допоможуть», – каже Микола Михайлович.

З теплом та усмішкою розповідає ратнівчанин про дружину Надію Володимирівну, яка береже родинне вогнище от уже скільки літ та вправно хазяйнує.

«Традиційно у селах дівчат не вистачає. Тож коли за направленням приїжджали молоді вчительки та медички, то парубки зі сватанням не барилися. Так сталося і в моєму житті. Коли у рідні мені Березники скерували молоду вчительку, то зрозумів, що доля мені усміхнулася. Дружина – це моя опора, моя підтримка. Розумна, мудра, небайдужа до майбутнього села. Хай що робиться, то вважає, що я маю зробити краще, краще і ще краще», – зізнається Микола Михайлович.

 

ЛЮДИ ЗНАЮТЬ, ХТО НА ЩО СПРОМОЖНИЙ

Вже у 28 років Макарук став директором радгоспу, а згодом і очолив колгосп «Прип’ять» у селі Річиця. Пригадує, що ця робота навчила його працювати з людьми, надала досвід у галузі рослинництва, тваринництва, механізації, якого не здобудеш в університеті.

«Я так і працював би у господарстві, якби мене не обрали головою Ратнівської районної ради. Це було у 2006 році після Помаранчевої революції. Мені висловили довіру, тож, аби не підводити громаду, погодився. Адже депутатський досвід на той момент уже мав чималий», – зазначає чоловік.

Такий секрет успіху Микола Михайлович пояснює просто: у селі всі одне одного знають і розуміють, хто на що спроможний.

«Люди небайдужі до того, хто представляє їхні інтереси. У мене не дуже поступливий характер: на правду – кажу правду, якщо звучить неправда, то вибілювати її не буду. Тож коли можна відстояти інтереси людей, завжди роблю це. Вони це бачать, розуміють і, певно, оцінюють», – провадить Микола Михайлович.

Порівнюючи роки депутатської діяльності, він каже, що роль обранця громади зростає. Люди звертаються, просять допомоги, консультації, або ж просто поради.

«Відповідальності я не боюся. Прийшовши у районну раду, не знав тонкощів роботи органів місцевого самоврядування. Довелося вчитися, здобував знання в Академії державного управління при Президентові. Тож те, чого не знав, там почерпнув. А головна освіта все ж таки – практичний досвід. Майже десять років управління районом дали таку базу, що нині я не горю бажанням обійняти якусь посаду, аби свої амбіції вдовольнити, а тому, що бачу, що я можу зробити щось корисне та потрібне для села, для земляків», – ділиться Микола Макарук.

Саме тому, коли заговорили про об’єднану територіальну громаду, вирішив спробувати свої сили на посаді голови Забродівської ОТГ, куди входять села Забродівської, Видраницької, Поступельської, Річицької та Щедрогірської сільських рад. Тож, якщо громада довірить йому це право, готовий закотити рукави та працювати. А трудитися є над чим.

 

ІНВЕСТОРИ БУДУТЬ – БУДЕ Й РОБОТА

У новій ОТГ буде більше незалежності, особливо в царині бюджетних питань. Але, додає Микола Макарук, і відповідальності побільшає. Забродівська громада, переконаний кандидат на посаду її голови, – перспективна. Тут чудові природні умови для ведення сільського господарства та розвитку зеленого туризму, працьовиті та хазяйновиті люди. А завдяки зміні принципів фінансування через об’єднання в громаду вдасться втілити задуми для покращення життя селян та розвитку сіл.

«Передусім кошти, які з’являться внаслідок зміни принципів розподілу податків в ОТГ, потрібно скерувати на ремонт доріг. Сполучення між селами – це одна із найбільших проб­лем Забродівської ОТГ і району загалом. Мабуть, покриття відстало на 30-50 років. Білощебенева ґрунтова дорога вже нікуди не годиться. А люди мають мати легкий та зручний доступ до центру об’єднаної територіальної громади. Тим паче, що саме дороги – це лакмусовий папірець для майбутніх інвесторів та туристів. Буде сполучення – до села прийдуть люди, та й самій громаді буде зручніше», – зазначає Микола Макарук.

Ще одне завдання, яке ставить перед собою кандидат на посаду голови Забродівської ОТГ, – збільшення кількості місць у дитячих садочках. Молодь неохоче нині залишається у селах. Адже в містах не лише роботи більше, а й є можливості влаштувати дитинку в садочок, коли мама з татом працюють. Утім, коли такі інфраструктурні об’єкти будуть на селі, аргументів для того, щоб виховувати малечу в селах, побільшає.

«Наприклад, у селах Видраниця та Мельники-Річицькі є нагальна потреба у добудові приміщень дитячих садочків. Залагодження цієї проблеми дозволить значно покращити стан забезпечення дітей об’єднаної громади дошкільним вихованням», – розповідає Микола Михайлович.

Поліська зона – низовинна, багата на болота й ріки. Тому нерідко тут виникають проблеми з підтоп­ленням. Серед своїх стратегічних завдань на посаді голови ОТГ Микола Михайлович бачить контроль над проведенням робіт із очищення меліоративних каналів.

«Меліоративні системи є, але вони стають непридатними. Замулювання – це природний процес. Тому, аби люди не втратили майна, як це траплялося в історії, потрібно вчасно слідкувати за цим», – переконаний кандидат.

Турбує селян і проблема відсутності роботи на селі. Її, вважає кандидат на посаду сільського голови Макарук, суто власними зусиллями громаді розв’язати не до снаги. Потрібно, аби в район хотіли заходити інвестори, а відповідно, й створювалися робочі місця.

«У нас є багато природних ресурсів: мідні родовища, поклади фосфоритів, але, на жаль, інвестори поки що байдужі. Цікавляться темою, та далі діло не йде. Залучення інвестицій, розвиток зеленого туризму, розвиток інших підсобних промислів у тому ж сільському господарстві, які давали б прибуток, – ось чого потрібно прагнути. Тоді й робота на селі буде, і молодь не тікатиме у міста або на заробітки до Польщі та Білорусі. Шкода дивитися, коли села порожніють», – пояснює Микола Михайлович.

Можна працювати й на власній землі. Утім господарський досвід Макарука підказує, що в системі сільського господарства потрібні кардинальні зміни, щоб селянин був зацікавлений у роботі на землі.

«Велика подрібненість паїв призвела до того, що ринок сільськогосподарської продукції став зруйнований. На цьому заробляють ті, хто купує у селянина продукцію за безцінь, а перепродує дорого. Ринок хаотичний. Зміни я бачу в тому, що власники паїв мають об’єднуватися у фермерські господарства, тоді зможуть відстоювати свої інтереси, їхній голос можна буде почути. Техніку можна закупити, підтримку у влади знайти, а головне – люди в нас працьовиті. Залишилося лише відрегулювати ринок збуту», – пояснює Макарук.

***

Планів у кандидата на посаду голови Миколи Макарука більш ніж достатньо. Сподівається втілювати їх уже спільно з депутатським корпусом та за підтримки однодумців із партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП».

«У 2015 році, коли наш законодавець прийняв норму, що балотуватися можна лише від партії, порадившись з однодумцями, вирішили піти від УКРОПу. А коли виграли вибори, попрацювали з партією, вирішили вступити до її лав. Бо принципи збігаються із нашими прагненнями – робити для людей щось корисне, не дерибанити бюджет чи ресурси. Це мої принципи життя, і вони тотожні з партійними. Ігор Петрович Палиця на останній нараді сказав: усе – заради людей, жодних інших цілей. І мені це імпонує», – підсумовує Микола Макарук.